Джерело: http://ocnt.com.ua/svyato-malanka-abo-cigani-sela-kuryachi-lozi/

Ось і добігла кінця новорічно-різдвяна метушня, хоча подумки ми постійно ЛСвято «Маланка» або «Цигани» села Курячі Лози Кривоозерського району привернуло особливу увагу неповторністю автентичних елементів. Сьогодні ми розповімо про них і відвідувачам нашого сайту.

Кожного року 13 січня у маленьке село з дивною назвою Курячі Лози, що на Кривоозерщині, з’їжджається багато гостей, щоб подивитися або взяти участь у давньому святі зустрічі Нового року з традиційними героями: Козою, Дідом, Смертю, Маланкою, Василем. Своєї унікальності та неповторного колориту — як для наших теренів — свято набуває завдяки чудернацьким маскам головних героїв. Вони наче залишилися ще з язичницьких обрядів.

Витоки

У село Курячі Лози цей обряд прийшов разом з переселенцями із Західної України, частина якої у XX столітті була передана Польщі, а місцевих жителів насильно вивезено на територію Миколаївської області. Бойки, так називали переселенців, жили поряд з корінним населенням, утворюючи спочатку окремі поселення, а потім стали частиною загальної громади. Їхні звичаї, обряди, костюми, поступово вплелися у візерунок культури села. Бойки-старожили розповідали легенди про те, що у час, коли один рік змінює інший, на землю приходять різні сили, які наповнюють життя людей: веселі й сумні, добрі й злі. Але добро завжди перемагає. Тому й переодягалися люди у такі образи-маски, відтворюючи процес боротьби.

Сучасники продовжують традиції села. Як розповіла Алла Колесник, голова сільради: «Маски залюбки роблять самі учасники. Це цілий процес. Тісто, тканина, папір, газети — усе йде у хід. Спочатку на трилітрову банку шар за шаром наклеюють папір, як пап’є-маше. А потім, коли все висихає, зрізають і розфарбовують. Найстарішими є маски із зображенням Діда і Кози, їм вже під сотню років».

Читайте також:   Грудень рік закінчує, зиму розпочинає

Суть обряду

Десяток хлопців у потішно-жахливих масках, білих костюмах, з довгими батогами та яскравими циліндрами на голові – то цигани, одні з основних героїв свята. Інші хлопці йдуть без масок. Вони щедро розмальовані та одягнені в жіночі спідниці, а також дівчата у шароварах — це Маланки з Василями. Їх завжди має бути декілька пар, а цього року представлено аж чотирма. У вивернутому кожусі з булавою  в руках йде Дід, з маскою на довгій палиці під покривалом — Коза. Маска Кози особливо привертає увагу, бо зроблена з хутра, що не обмежує рухи. Виглядає як лялька на палиці. Нижня щелепа на її обличчі обов’язково має рухатися. За традицією обряду Коза співає, танцює, копитцями б’є, а потім падає, «помирає» впала, неживою стала…». Звичайно ж, усі учасники дійства її рятують. Фінальним акордом обряду є «настанови» та обряд «вінчання» циган, яких Дід провів зі сцени дотепним і «чемним» поштовхом булавою. Після цього ряджені починають щедрувати по селу. У святі активну участь беруть і діти, які виконують важливе завдання — щедрувати і вітати господарів зі святом.

Цей яскравий звичай дуже збагатив палітру зимових обрядів Миколаївщини. Наразі він опрацьовується методистами МОЦНТ та КОР для внесення до Реєстру елементів НКС Миколаївщини. Приємно відзначити, що в харківському видавництві «Фоліо» в грудні 2017 вийшла книга відомої журналістки Наталки Фіцич «Культ предків. Нетуристичні звичаї України». У розділі «Щедрий вечір» книги описаний цей унікальний звичай святкування зустрічі Нового року в селі Курячі Лози Кривоозерського району Миколаївської області.

Advertisements